«Кам’янець – остання столиця УНР»

Чи багато з наших співвітчизників знають про те, що Кам’янець-Подільський в ХХ столітті був ще й столицею України? Не Харків, який столицею оголосили більшовики. А саме Кам’янець-Подільський став головним містом Української Народної Республіки, коли наші предки виборювали свою незалежність більш ніж сто років тому. Кам’янець-Подільський підставив своє плече, коли Директорії та УНР було так тяжко в 1919 та 1920 роках.
Цим знаковим для нашої держави подіям присвячена книжкова виставка «Кам’янець – остання столиця УНР», розгорнута у центральній міській бібліотеці ім. Костя Солухи.
На полицях подано матеріал про українську революцію 1917-1921 рр загалом і про перебування та діяльність уряду УНР в Кам’янці-Подільському зокрема. В інформаційних документах користувач знайде не лише історичні описи подій тих років, а й офіційні матеріали, фотозвіти і світлини революційних подій у місті, історичних постатей, які працювали у нашому краї.
Для ознайомлення представлено великий обсяг додаткових матеріалів, за якими можна здійснити подорож по знакових локаціях діяльності УНР у столичному Кам’янці. Адже сьогодні в Кам’янці-Подільському про ті події нагадують багато цікавих місць. Тут на Майдані Відродження члени Уряду Української Народної Республіки на чолі із самим Симоном Петлюрою приймали присягу на вірність народу України. А ще у Народному домі ім. Шевченка (Міський будинок культури) виступав славнозвісний Хор Олександра Кошиця. І коли Петлюра почув їхній божественний спів, він вирішив попри усі негаразди і нестачу коштів, відіслати цей хор в турне по Європі. Це були перші культурні дипломати, які подарували світові нашого «Щедрика».
Чи не найголовніший будинок столичного Кам’янця – особняк поміщиці Осавулової. Тут із серпня по листопад 1919 р. містилася резиденція Директорії, приймали офіційні делегації Великої Британії, Франції, США. Містом усе ще кружляють метеликами напівлегенди, напівбувальщини про те, як Симон Петлюра грав тут на роялі та на більярді.
Тож, сподіваємося, наша виставка стане не лише цікавим інформаційним об’єктом, а й надихатиме на боротьбу усіх патріотів, які розуміють, що у нас, так само, як і 100 років тому, іде війна.