З ІСТОРІЇ
Кам’янець-Подільської
центральної міської бібліотеки
імені Костя Солухи
XVII–XIX століття було для Кам’янця-Подільського періодом розвитку культурного життя. В 1798 році в місті відкривається театр, через 7 років – духовна семінарія, незабаром починає працювати губернська друкарня, де в 30-х роках XIX століття друкувалась перша в краї газета «Подольские губернские ведомости». В 1833 році засновано середній навчальний заклад – чоловічу гімназію. Існувало парафіяльне училище. В духовній семінарії в 50-х роках XIX століття навчались Степан Руданський та Анатолій Свидницький, що згодом стали відомими українськими письменниками. Значною подією в житті нашого міста стало відкриття в 1866 році публічної бібліотеки – першої на Поділлі, однієї з перших на Україні.
Але слід відзначити, що ще в 30-х роках XIX століття в місті існувала «Подільська губернська бібліотека». Правда, відомостей про неї дуже мало, це в основному листування між різними установами і особами, від яких генерал-губернатор вимагав відомостей про цю бібліотеку. Архів, де зберігались оригінали документів, в тому числі, і про бібліотеку, загинув під час пожежі 1862 року.
Ідея відкриття в Кам’янці публічної бібліотеки офіційно належала державним властям (бібліотеки повинні були сприяти правильному розумінню заходів загальнодержавних і місцевих, а також полегшити можливість знайомства з російською мовою), але царський уряд не поспішав брати під свою опіку таку установу, як бібліотека, і намагався перекласти цю справу на місцеву владу. Тому на початку липня 1864 року з Києва надходить пропозиція управляючому губернатора О.Ф. Жемчужникову звернутись до жителів міста по допомогу, запропонованій бібліотеці як книгами, так і коштами. За свідченням голови розпорядчого комітету І.К. Михалевича «всех пожертвований поступило 27 руб. 53 коп., а какие-то помещики Жалковский и Коско пожертвовали 16 книг, в числе которых было 8 книг «Современника» за 1851 год».
Отак ішла «організація» бібліотеки, але офіційного дозволу на її відкриття все ще не було. Однак, бібліотеки були потрібні для впливу Росії на українське населення. І ось в серпні 1865 року Київський генерал-губернатор виробляє статут для російських публічних бібліотек в трьох містах – Києві, Житомирі, Кам’янці-Подільському.
Офіційне відкриття бібліотеки в Кам’янці-Подільському відбулося – 1 (14) січня 1866 року.
Бібліотекою керував розпорядчий комітет,за роботою якого пильно слідкував губернатор. Книжковий фонд складала переважно релігійно-богословська література та книги монархо-політичного змісту, виключно російською мовою. Це було природно для царського уряду з його політикою русифікації «Малоросії». Бібліотека була відкрита для всіх, за виключенням дітей. Користування бібліотекою було платне. Книжки можна було одержувати як в читальному залі, так і брати додому. На організацію бібліотеки було відпущено лише 3 000 крб. Розміщалась вона в найманій квартирі, за яку сплачувалось 450 крб. на рік.
«Потребность в чтении книг и журналов была настолько значительна, – свідчить той же Міхалевич, – что на 1967 год необходимо было выписать некоторые периодические издания в двух экземплярах». Найбільша кількість відвідувань у перший рік роботи бібліотеки припадала на долю чиновників, за ними йшли вихованці навчальних закладів. Читали произведения преимущественно русской словесности, а из журналов – «Русский вестник», «Отечественные записки». «Современник» и «Вестник Европы» читали мало.
Вже в 1867 році квартира, в якій була розміщена бібліотека, потребувала капітального ремонту. Обіцяних 200 карбованців на ремонт міська Дума так і не виділила. А ще через рік міністр фінансів ставить питання про те, що взагалі не слід відпускати коштів на утримання бібліотек Західного краю. Розпорядчий комітет Кам’янець-Подільської бібліотеки приймає рішення скоротити помічника бібліотекаря і одного сторожа, а частину приміщення здати в найом, закривши читальний зал.
За перші 25 років свого існування бібліотека не раз була в скрутному становищі. Негативно відбивалось на її роботі і те, що бібліотека часто-густо змушена була переїздити з одного найманого приміщення в Інше. Але життя продовжувалось, бібліотека продовжувала існувати і робити свою справу. Пізніше, десь в 1884 році, бібліотека робить спробу проведення і масових заходів. Влаштовувались так звані «читання», що призначались в святкові дні. Майже завжди вони супроводжувались туманними картинами, а також дуже часто – співом хорів – гімназичного, семінарського, архієрейського та духовного училищ. Але знов-таки кошторис на 1885 рік не дав ходу цій справі. Була спроба відкриття відділення бібліотеки на Польських фільварках, жителі яких через віддаленість від міста, не мали змоги користуватись бібліотекою. Але і ця справа розбилась об кошторис.
Підбиваючи підсумки за першу чверть століття існування бібліотеки, голова розпорядчого комітету Міхалевич писав: «Считаем уместным высказать наше глубокое убеждение, что библиотеке необходимо сделаться учреждением исключительно правительственным, чтобы не быть в постоянной зависимости от завтрашнего дня». І далі: «В новое 25-летие библиотека вступает… с совершенно скромными средствами, с неблестящим прошлым и малообещающим будущим, но с верой в то, что ее полезному служению не суждено прекратиться или ослабеть».
У нас дуже мало даних і свідчень про те, як діяла перша на Поділлі публічна бібліотека в наступному 25-літті. На початку Першої світової війни бібліотека зовсім закривається, бо немає коштів на її утримання. Відкрившись після дворічної перерви, бібліотека існує виключно за рахунок внесків читачів. Вибір книжок обмежений, певна кількість міського чиновного населення виїхала з міста у зв’язку з воєнними діями разом з губернськими установами до Вінниці та інших міст.
Відродилась бібліотека після перемоги Жовтневої революції. Вона відкриває двері перед новим, радянським читачем у грудні 1922 року, на території Губернаторської площі, як центральна бібліотека міста Кам’янця-Подільського. Вперше за довгі роки свого існування вона одержує державне приміщення. Книжковий фонд бібліотеки – 25 тисяч примірників. Вже за перші 20 днів у читальному залі бібліотеки побувало 1420 читачів. В практику роботи бібліотеки входять нові форми зв’язку з читачами: організація книжкових виставок. Центральна бібліотека була ініціатором створення бібліотек у селах повіту.
Ці заходи дали поштовх для масового бібліотечного руху на Кам’янеччині. Для зручності роботи з книжковими Фондами в бібліотеці запроваджується десяткова класифікація, систематичний, алфавітний та рекомендаційний каталоги. При бібліотеці працює рада. Одним з питань, розглянутих радою, було проведення: Дня книги в масштабах округу. В місті відкривається бібколектор, який дає обов’язковий примірник літератури центральній бібліотеці. Центральна бібліотека веде і методичну роботу: бере активну участь у проведенні конкурсу на кращу хату-читальню, оголошеного газетою «Правда», проводить окружні семінари з бібліотечної справи.
В 1927 році бібліотека одержує нове приміщення на Старопоштовій вулиці біля Новопланівського мосту. Це був чудовий триповерховий будинок з просторим, світлим читальним залом, добре обладнаним абонементом. Книги з книгосховища подавались на транспортерах.
На зустрічі з читачами Вашої бібліотеки уже в 70-ті роки Володимир Павлович Бєляєв так згадує про бібліотеку тих років: «И всякий раз, когда в каком-нибудь архиве я встречаюсь с книгой, изданной в те славные годы, вспоминается первая советская библиотека на Старопочтовой улице, и я сознаю, как много сыграла она в моей жизни».
Ось окремі віхи з життя бібліотеки:
1929 рік. Бібліотека бере участь у Всесоюзному поході за масове обслуговування читачів.
1930 рік. Бібліотека включається у місячник книги, одним з лозунгів якого був такий: «Виконаємо заповіт Леніна – підвищимо культурний рівень трудящих через поширення книги». В цьому ж році в зв’язку з ліквідацією Кам’янецької округи бібліотека з окружної стає міською.
На 01.01.1934 року книжковий фонд бібліотеки нараховує 36 тисяч примірників, і в цьому ж році поповнюється за рахунок фонду бібліотеки Інституту народної освіти, який переведено в місто Ніжин.
1937 рік. Бібліотека стає обласною, фонд її становить 58 тисяч примірників.
1940 рік. З фондів дитячого відділу утворюється обласна дитяча бібліотека з фондом 17 тисяч примірників.
1941 рік. В перші ж дні Великої Вітчизняної війни прямим попаданням бомби зруйновано приміщення бібліотеки, більшість книг була знищена і пограбована. Але чимало книг вдалося врятувати двом мужнім жінкам: завідуючій читальним залом Н.В. Кречет та техпрацівниці М.Н. Азарчук.
26 березня 1944 року місто було звільнено від німецько-фашистських загарбників, а 1 квітня в книзі наказів по бібліотеці для дорослих – перший наказ: «Я, Кречет Ніна Владимировна, приступила к работе на должность зав. библиотекой г. Каменец-Подольского с 01 апреля 1944 года». В цьому ж наказі на посаду прибиральниці зарахована М.Н. Азарчук. Дві жінки, дві рятувальниці бібліотеки.
Бібліотека розташована в приміщенні на вул. Резервуарній (нині – вул. Уральська) № 4. Книжок в бібліотеці майже не було, і працівники разом з завідуючою почали збирати їх по всьому місту. Допомагали їм солдати Радянської Армії, як робочою силою, так і транспортом. Безумовно, книги були в страшному стані, їх треба було чистити, сушити, клеїти. Цим і займались бібліотекарі і читацький актив. На прохання міської Ради (по радіо і через газету) почали зносити до бібліотеки книги і жителі міста, меблевий цех виготовив для бібліотеки стелажі, комсомольці допомогли впорядкувати приміщення. На кінець 1944 року книжковий фонд бібліотеки складав 11 тисяч примірників книг і 1 700 брошур. Була зроблена передплата на періодичні видання.
З кожним роком зростають фонди бібліотеки, збільшується кількість її читачів.
За повоєнні роки бібліотека тричі змінює приміщення і, кожний раз – на краще. З 1944 по 1951 роки – це частина будинку по Резервуарній (Уральській), 4 площею 70 кв. м, з 1951 по 1969 – окреме одноповерхове приміщення по вул. Ленінградській (нині – Лесі Українки), площею 309 кв. м, з 1969 і по цей час – триповерхове приміщення по вул. Чкалова (Князів Коріатовичів) з площею 659 кв. м.
До послуг читачів – абонемент, два читальних зали, відділ організації і використання книжкового фонду, методико-бібліографічний відділ. Створені алфавітний і систематичний каталоги, систематична картотека статей, краєзнавча картотека. Кількість читачів – більше 8 тисяч чоловік. Це – люди різних професій, уподобань, поглядів, люди різного віку, дехто з них відвідує бібліотеку по 20–40 років.
В 50–60 роки, щоб наблизити книгу до місця роботи і проживання населення відкриваються і активно працюють пункти видачі літератури від бібліотеки на підприємствах та в гуртожитках міста. Ці пункти видачі обслуговують бібліотекарі абонементу центральної бібліотеки Винокур Віра Давидівна, Турянівська Людмила Семенівна, Павук (Надольська) Віра Михайлівна, Новикова (Бурко) Валентина Андріївна, Полюх Тамара Борисівна на швейній фабриці, птахокомбінаті, заводі імені Петровського, хлібокомбінаті, кабельному заводі, гуртожитку будівельників…
Обідня перерва перетворюється на дійсне свято зустрічі з книгою. В 1965 році бібліотеці присвоєно звання «Бібліотека відмінної роботи» (Спільна постанова ради обласного управління культури і обкому профспілки працівників культури від 27 грудня 1965 року «Про присвоєння звання «Установа відмінної роботи»).
В 1966 році бібліотека святкує своє 100-річчя. На свято до кам’янецьких бібліотекарів прибули Шажко, зав. методвідділом головної бібліотеки України (яка, до речі, була відкрита також 100 років тому), начальник обласного управління культури Овчинніков, завідуючий методичним відділом обласної бібліотеки імені Миколи Островського, бувший працівник нашої бібліотеки В.П. Гуско, голова міськвиконкому Г.А. Тонкочєєв, колеги по роботі з інших областей України. До 100-річчя бібліотеки № 1 в місті Кам’янці-Подільському присвятив свою байку «Три брати» М.П. Годованець. І вперше на святі прочитав цю байку. Через хворобу не зміг приїхати на ювілей В.П. Беляєв.
В своєму листі він пише так: «… Даты приходят и уходят, а самое главное – дела, обращенные на пользу народа, остаются вечно. Таким главным делом в этом случае является сто лет работы библиотеки и ее скромных тружеников, которые весь этот прошедший век прививали каменчанам любовь к книге, и это сыграло огромную роль в их духовном воспитании. Разве случайно то обстоятельство, что в двадцатые годы наш город стал сосредоточием литературных сил Украины? Разве случайно, что из этого города вышли такие признанные теперь писатели, как Николай Бажан, Олекса Кундаич, Терень Масенко, Любомир Дмитерко, Федор Макивчук, Савва Божко и многие, многие другие? Не только природные красоты нашего города, но и те книжные ценности, собранные в городской библиотеке, которыми они пользовались, сыграли большую роль в их духовном развитии и определили их творческую судьбу. Я это знаю по своему опыту…».
Підведено підсумки роботи за певний період, працівники одержали нагороди, зустріли і провели гостей, і бібліотека розпочала роботу в новому сторіччі.
18 квітня 1966 року бібліотеці присвоєно ім’я В.П. Затонського.
В 1970 році була затверджена індивідуальна структура бібліотеки і вона стає центральною, очолює яку директор (на той час – Буря Майя Василівна). В бібліотеці засновується відділ комплектування, збереження фондів, вводиться посада методиста, бібліографа, читачів обслуговують на абонементі, і в читальному залі. Зважаючи на те, що місто – промислове, а жодної технічної бібліотеки відкритого типу в ньому немає, в структуру центральної бібліотеки вводиться відділ технічної книги. Пізніше при цьому відділі організовано консультпункт з питань винахідництва і раціоналізації (очолює його – Мельник Дмитро Єрмолайович).
Червоною ниткою через всі відділи бібліотеки проходить краєзнавча робота, мета її – допомога читачеві набути знання про рідний край, про кращих людей минулого і сучасного, навчити дбати про природу краю, до Батьківщини, бажання активно працювати для його подальшого розвитку. Багаторічні дружні стосунки пов’язували бібліотеку з автором «Старої фортеці» Володимиром Павловичем Беляєвим, з патріархом української байки Микитою Павловичем Годованцем. Участь Микити Павловича і Володимира Павловича в масових заходах бібліотеки зробили їх незабутніми і неповторними. В 70-ті роки почалась дружба колективу бібліотеки з художниками Сергієм Васильовичем Кукурузою та Сергієм Казіміровичем Гайхом, які часто приходили на зустрічі з колективом і читачами бібліотеки. В бібліотеці влаштовувались виставки їхніх робіт, присвячених розвитку міста, побудові підприємств, мікрорайонів (заводи цукровий, цементний, мікрорайон Жовтневий).
Роботами художника С.К. Гайха (різьба по мокрій штукатурці) прикрашено приміщення бібліотеки. В вестибюлі бібліотеки були оформлені галереї «Історичні пам’ятки міста Кам’янця-Подільського в роботах художника С.К. Гайха», «Вони жили і працювали в нашому місті». Організовано зустрічі з Е. Доломаном, автором книги «Вирок після бою», де іде мова про визволення і визволителів міста від німецько-фашистських загарбників, з підполковником О.С. Бринським, який в усному журналі «З життя – в книги» розповів про наших земляків І.І. Волкова, Степанова, Коробка, подвиги яких висвітлені в його книзі, привертали увагу читачів до бібліотеки.
Проводячи роботу по профорієнтації, працівники бібліотеки знайомлять молодь з кращими представниками різних професій, які потрібні місту, з учбовими закладами в місті, де можна здобути ці професії. Оформлюється карта «Економічні зв’язки нашого міста з країнами світу». Постійно діє на абонементі книжкова виставка «100 доріг – одна твоя». Фонди краєзнавчої літератури поширюються за рахунок папок, де збираються газетно-журнальні матеріали з питань краєзнавства.Працює актив краєзнавців. Це – працівники педінституту Гінзбург Євгенія Мойсеївна, Краєвська Галина Мефодіївна, працівники музею Козлова Ніна Кирилівна, Вітряк на Галина Василівна, Сис Тамара Андріївна, військові у відставці Савєльев Володимир Олексійович, Попов Леонід Констянтинович, пенсіонери – Паравійчук Андрій Григорович, Гольберг Софія Олександрівна. Силами і невтомною працею двох останніх років створено «Літопис міста Кам’янець-Подільського», один з примірників якого зберігається в центральній бібліотеці. Все це сприяло тому, що в 1971 році на базі бібліотеки проходив один з днів Республіканського семінару з питань краєзнавства. Продовжується краєзнавча робота в бібліотеці і усі наступні роки. Виправдали себе такі форми роботи, як подорожі по книгах, бесіди-діалоги, літературні вечори дискусійного характеру, уроки народознавства, колядні вечорниці. Створено кімнату народознавства, працюють клуби «Ерудит», «Поміркована господиня», літературно-музична вітальня.
1976 року в зв’язку з централізацією бібліотечної справи центральна бібліотека імені В.П. Затонського стає головною в місті і системі, яка нараховує 13 бібліотек: центральну, бібліотеки для дітей, бібліотеки для дорослих, юнацьку бібліотеку. Частина цих бібліотек існувала в місті до централізації в якості окремих установ, частину було відкрито вже після 1976 року.
Не здійснилась мрія бібліотекарів і громадськості міста в 1885 році про відкриття на Польських фільварках бібліотеки, і лише в квітні 1952 року за рішенням міськвиконкому були виділені кошти для відкриття в цьому районі міста бібліотеки, яка спочатку обслуговувала все населення, а потім стала бібліотекою для дітей № 2.
15 серпня 1954 року згідно рішення міськвиконкому була відкрита в місті ще одна бібліотека для дорослих № 2. Бібліотеку вирішили відкрити в південно-східній частині міста, в районі Руських фільварок. Можливо тому, що ще в 1920 році 26 серпня в цьому районі міста була створена хата-читальня.
Забудовується, розширюється місто, і в наступні роки одна за одною відкриваються бібліотеки.
В січні 1965 року – бібліотека № 3 на Черьомушках, в 1968 році – в цьому ж районі – дитяча бібліотека № 3 (після централізації – № 8), в жовтні 1967 року – на Біланівці (західна частина міста) – бібліотека для дорослих № 4, у серпні 1970 року – в селищі імені Смірнова – бібліотека для дорослих № 5, в селищі Цемзаводу за рішенням, прийнятим адміністрацією заводу в липні 1973 року – бібліотека для дорослих (тепер – філія № 1) і в липні 1978 року – бібліотека для дітей № 9.
Будується новий мікрорайон міста – Жовтневий, в 1979 році тут відкрито бібліотеку для дорослих № 10, а в грудні 1984 року – бібліотеку для дітей № 12. 22 лютого 1962 року розпочала свою роботу бібліотека для юнацтва (філія №11). Таким чином, мережа бібліотек охоплює всі куточки міста. З особливою увагою ставляться наші бібліотекарі до обслуговування книгою літніх людей. Інвалідів, тобто тих, хто найбільше потребує соціального захисту. Це до всього і найбільш пунктуальна категорія читачів боржники серед них відсутні. Роками ходять вони до бібліотеки, але настає час, коли з певних причин (хвороба, похилий вік) окремі читачі відвідувати бібліотеку вже не можуть. І тоді бібліотекарі несуть їм книги додому. І дуже приємно у відповідь на нашу турботу одержати такий лист: «Я, ветеран труда и пенсионерка Горлышкова Нина Семеновна горячо благодарю Вас и библиотекарей Колодчук Нелю и Дюдневу Валю за многолетнее обслуживание книгой на дому, за отличный подбор литературы».
І такі листи – не поодинокі. Доповнюють їх і телефонні дзвінки-подяки. Історія кожної бібліотеки, в тому числі і нашої, тісно пов’язана з людськими долями.
Не можна не згадати добрим словом імена ентузіастів бібліотечної справи, які в різні періоди очолювали нашу бібліотеку. В 20-ті роки – це: І.С. Варада, в 40-ві – випускник Харківського бібліотечного Інституту М.Т. Анікєєв, який працював директором нашої бібліотеки до 22 червня 1941 року, і загинув смертю героя на фронтах Великої Вітчизняної війни.
В післявоєнний період:
з 1944 по 1946 рік – Н.В. Кречет;
з 1946 по 1947 рік – О.М. Ялтуєва;
з 1949 по 1949 та з 1965 по 1967 роки – К.В. Белік;
з 1949 по 1951 рік – О.М. Плужнік;
з 1951 по 1964 рік – М.І. Желемякова;
з 1954 по 1962 рік – Е.О. Опексіна;
з 1962 по 1965 рік – Б.І. Крупіцький;
з 1973 по 1996 рік – М.О. Бойцова;
з 1996 по 2013 рік – В.М. Любецький;
з 1 жовтня 2015 року – Л.В. Геплюк.
В історії нашої бібліотеки назавжди залишаться імена П.А. Зейделевої та Л.Й. Вайсловича, які в 20-х роках, вперше познайомившись з бібліотечною справою, полюбили її і зріднилися з нею на все життя. Інструкторами-методистами працювали в нашій бібліотеці відомі на Поділлі бібліотечні працівники Василь Павлович Гусько та Микола Іванович Мілютін, які пізніше, в різні роки були директорами Обласної бібліотеки імені Миколи Островського.
Багато років пропрацювала в нашій бібліотеці Тамара Борисівна Полюх, Віра Давидівна Винокур, Валентина Андріївна Бурко, Валентина Марківна Канівська, Віра Михайлівна Надольська, Світлана Михайлівна Козак, Людмила Сергіївна Корчагіна.
Вони по 25–40 років віддали роботі в рідній бібліотеці.
На зміну ветеранам прийшла свого часу молодь, закінчивши училище культури. Поступово закінчили інститут, заочно, набули певного досвіду роботи, одержали вищі посади. Так, директором став В.М. Любецький, провідними бібліотекарями В.Я. Пащенко, М.А. Корчук, головним – Т.М. Вонсович, завідуючими відділу – Н.М. Кащен, В.В. Дюднєва. Працюють на посадах бібліотекарів в різних відділах центральної бібліотеки З.П. Марчук, Н.В. Андрусінік, О.М. Головатюк, А.С. Паламар, О.М. Новосьолова, К.В. Бояршинова, О.В. Трачук, О.А. Літневська.
Кількісно і якісно зріс склад працівників як центральної бібліотеки, так і системи в цілому. З 1990 року в системі – 100 % склад спеціалістів. З великою повагою ми ставимось до тих працівників, які у важкий для культури час і у важких умовах продовжують заочне навчання в інститутах культури. На жаль, кількість їх з кожним роком зменшується. І якщо в 1994 році Харківський інститут культури закінчило 5 чоловік, то в 1996 – лише один. Хоч всі умови, які можна створити для бажаючих навчатись, адміністрація створює.
14 січня 1996 року виповнилось 130 років від часу заснування нашої бібліотеки. І якщо вона розпочиналась з 407 читачів і 2 270 томів книг, то сьогодні її книжковий фонд сягає понад 130 000 одиниць, поверх 8 000 читачів щороку приходить у бібліотеку. В бібліотеці працює 22 бібліотечних працівника.
1996 рік на Хмельниччині оголошений Роком бібліотечної справи. Девіз його – «Книги – скарбниця розуму людського». Але для кам’янецької культури, в тому числі і для бібліотек, настали скрутні часи. Відсутні кошти на обладнання і комплектування бібліотек, бібліотекарі по 2–3 місяці не одержують заробітну плату. Змушені іти у відпустки без збереження заробітної плати… А читачі ідуть і потрібна бібліотека, бо тільки в бібліотеці вони сьогодні можуть отримати газети, журнали, які завдяки виконкому бібліотека не одержує…
Невтішні новини принесло літо 1996 року: через нестачу коштів бібліотекарям було запропоновано іти у відпустку без оплати. На цілий місяць. Але і це не врятувало становище. Виконком наказує скоротити чисельність бібліотечних працівників майже на третину (17 із 62). Думали, міркували, зважували… І вирішили не викидати людей на вулицю, а всім зменшити самим собі заробітну плату. І ось так: всі, хто має якусь соціальну допомогу (в основному, у вигляді мізерної пенсії, на яку прожити неможливо), переходять на роботу на 0,5 ставки, а останні, на чолі з директором, на 0,75 ставки. І все одно на 01.01.1997 року борг міста по заробітній платі бібліотекарям – 3 місяці (жовтень, листопад, грудень 1996 р.). В місті Хмельницькому і окремих районах області становище набагато краще. З чим, крім несплачених боргів, вступаємо в Новий 1997 рік, невідомо. Але читачів це не обходить: ідуть до бібліотеки, бо звикли до газет, журналів, бо необхідна навчальна література, художня книга. Ідуть, навіть не звертаючи уваги на те, що запис в бібліотеку з 10 вересня 1996 року став платним: 1 гривня (з 1 вересня 1996 року в Україні – нова грошова одиниця – гривня). Це не поширюється на дітей та читачів літньої категорії (пенсіонерів, учасників воєн, чорнобильців, інвалідів). Кошти потрібні на придбання читацьких формулярів, книг, паперу, ручок, клею. Бо у держави на культуру не стає… Ще коли було писане: «Не шкодуй грошей на культуру. Культура коштує дорого, але безкультур’я обходиться дорожче». Не враховується…
В січні 1997 року, як у старі добрі часи, вчасно видано аванс, виплачена заробітна плата за січень: 0,5 боргу за грудень. Перед 8 березня одержали гроші за лютий, але із 6 тисяч 2,5 оплатили наші читачі своїми грошима… Ідуть читачі до бібліотеки, бо ми і наша робота їм потрібні. І у бібліотекарів ставлення до роботи не змінилось: старанно працюють, обслуговують читачів, хоча передплата на періодичні видання зменшилась вдвічі, книжок нових не одержуємо уже другий рік… Та зв’язки з учбовими закладами у проведенні масової роботи не припиняються.
Найбільше навантаження на працівників дитячих бібліотек, але зв’язки із школами стають все міцніші, адже одну справу роблять. В 1997 році виповнилось 60 років нашій області. І життя бібліотек було тісно пов’язане з цією датою. Розмови про історію краю, про його минуле, сучасне і майбутнє відбувались і в школах, і в клубах за інтересами, і шляхом влаштування книжкових виставок, ілюстрованих різноманітними творами і виробами дітей, і дорослих. Цікавою формою роботи стали кімнати і куточки народознавства. «Край, де я живу» – під таким гаслом йшла активна робота протягом всього року.
В цьому ж році відбулась приємна подія: в селищі Цементного заводу нові приміщення одержали 2 бібліотеки: дитяча і для дорослих. Нарешті ці бібліотеки будуть працювати в пристойних умовах. Задоволені і бібліотекарі, і особливо, читачі. Але, на жаль, в фондах і цих, і інших бібліотек не вистачає книг з питань розвитку української культури, національного виховання дітей і молоді, літератури за учбовими програмами шкіл, вищих та середніх учбових закладів, художньої літератури.
Оскільки виплата заробітної плати стала більш-менш стабільною (хоч ставки нам так і не повернули), виявилась можливість на одержані від платних послуг кошти, до 8 березня, надати матеріальну допомогу всім жінкам-бібліотекарям (з ініціативи директора ЦБС В.М. Любецького), провести протипожежні заходи в бібліотеках, придбати лічильні машинки та телефонні апарати, літературу, канцтовари, бібліотечну техніку, тощо.
1998 рік. Указом Президента України від 14 травня 1998 року № 471/98 30 вересня оголошене нашим професійним святом – Днем бібліотек. Багато вітань і щирих побажань лунало в ці дні на адресу бібліотекарів і від керівництва міста, і від колег – культпрацівників, і від читачів. В центральній бібліотеці був чудовий «вогник». Це ж перше наше узаконене професійне свято. …А до цього часу ми його святкували за рішенням загальних зборів колективу у першу середу жовтня.
В День бібліотек проводились конкурси професійної майстерності бібліотекарів різних поколінь. Крім професійної майстерності бібліотекарів, свою артистичну майстерність демонстрували молоді бібліотекарі. Як завжди відзначилась Людмила Обухова (філія № 2).
Цікавого напрямку, тісно пов’язаного з краєзнавством, набула робота в літературно-мистецьких вітальнях та клубах при бібліотеках «Дні обміну інформацією», які допомагають поглибленому вивченню окремих проблем: День краєзнавства «Скарби людської пам’яті» (до 350-річчя Пилявської битви), цикл зустрічей з автором-краєзнавцем Т.А. Сис-Бистрицькою «Легенди Поділля».
На 1999 рік передплачено 144 назви газет та журналів, що в середньому становить 11 назв на кожну бібліотеку, в тому числі, для дитячих бібліотек передплачено 40 назв. Цього звичайно недостатньо, але, враховуючи те, що в бюджеті міста вистачає для бібліотек грошей на комунальні виплати, заробітну плату та передплату на періодичні видання, користувалися тим, що одержали. Дуже шкода, що не працював на повну силу обласний бібліотечний колектор, мало в книжкових крамницях вкрай потрібної літератури, ще якість друкованих видань не відповідає потребі.
За весь період існування ЦБС одним з найважливіших питань було підвищення ділової кваліфікації бібліотекарів. Наради, семінари, практикуми – все це проводилось з року в рік за різною тематикою. Але, коли в 1995 році, побувала на заняттях в Київському республіканському інституті підвищення кваліфікації головний бібліограф Т.М. Вонсович, вона привезла одну із форм, яка відразу зацікавила наших працівників. Це – центр професійної реабілітації бібліотекаря. Мета центру – оволодіння різними аспектами знань, вивчення та введення в практику нового, зміненого.
Форма навчання: індивідуальна програма.
Навчання проходять:
– неспеціалісти;
– молоді спеціалісти;
– працівники, які з різних причин були довгий час відсутні на робочому місці.
Навчання проходить безпосередньо на робочому місці. Наслідок навчання – атестація.
В скрутний для всієї культури час працівники бібліотек міста Кам’янця-Подільського намагаються всіма силами зберігати в бібліотеках той вогник культури і добра, що ще світить для людей. І, напевне, нам це вдалося: до Дня Незалежності в обласному центрі міста Хмельницького відкрито Дошку Пошани, на яку занесено портрет директора – Валерія Миколайовича Любецького.
У 2003 році за сприянням відділу преси, освіти та культури посольства США в Україні створено при читальному залі центральної бібліотеки Інтернет-центр з 5 робочими станціями. Розпорядженням міського голови від 17 грудня 2003 року створено Центр регіональної інформації. Мета – інформаційне обслуговування місцевих владних структур, посередницька робота між владою і населенням, сприяння прозорості рішень влади.
14 січня 2011 року центральна бібліотека відзначає 145 річницю.
Щорічне обслуговування кам’янчан біля 26 000, серед них центральною бібліотекою – 10 000. У фонді бібліотеки зберігається понад 140 000 книг та періодичних видань. У фонді бібліотеки зберігається 215 примірників рідкісної та цінної літератури (наприклад, «Енциклопедичний словник Ф. Брокгауза та І. Ефрона», «Бібліотека великих письменників Венгрова».
З 1996–2012 рік з метою залучення додаткових джерел фінансування для зміцнення матеріально-технічної бази бібліотеки та поповнення її книжкового фонду користувачам надається 16 видів додаткових платних послуг. Обов’язковим є платний запис до бібліотеки, вартість якого, відповідно до калькуляції, складає 5 гривень один раз на рік. Відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2011 року № 1271 платні послуги відмінено.
В 2012 році рішенням сесії міської ради від 29.05.2012 року з міської центральної бібліотеки знято ім’я Володимира Затонського і вона стає міською центральною бібліотекою.
З 17 жовтня 2012 року при міській центральній бібліотеці відкрито Пункт безкоштовного доступу до мережі Інтернет (за проектом «Бібліоміст» «Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до мережі Інтернет»). До послуг користувачів 5 комп’ютерів з ліцензійним програмним забезпеченням, комплектом навушників та веб-камер.
В 2012 році міською центральною бібліотекою обслужено 8 202 користувачі. Відвідало бібліотеку 53 745 користувачів. Книговидача становить 167 308 примірників документів. Організовано та проведено 248 соціокультурних заходів. Із них загальноміського рівня – «Кам’янець острів скарбів» (День міста), «Мелодика слова» (в рамках Всеукраїнського дня поезії), Шевченківські читання, Годованецькі читання. Соціокультурні заходи урізноманітнились новими креативними формами – виставка-квілт, флешмоби на дворових майданчиках, літературні квести в міській раді, спілкування з відомими як зарубіжними так і українськими письменниками online.
Документальний фонд нараховує 104 905 примірників. Протягом року до бібліотеки надійшло 1 113 примірників документів. Обслуговування користувачів забезпечує 19 працівників, із них повну вищу освіту – 13, базову вищу – 6.
В 2014 році внесено зміни в структурні підрозділи центральної бібліотеки: Наказ № 22 від 05.12.2013 року директора Кам’янець-Подільської МЦБС «Про реорганізацію відділу технічної та економічної книги міської центральної бібліотеки у відділ краєзнавства з 01.01.2014».
З жовтня 2015 року Кам’янець-Подільську МЦБС очолила Людмила Василівна Геплюк.
У 2016 році за ініціативи департаменту гуманітарної політики Кам’янець-Подільської міської ради започатковано поетичний фестиваль «Поділля Open», який став щорічним. Організатором заходів в рамках фестивалю стала міська централізована бібліотечна система.
Упродовж фестивальних днів в різних мальовничих куточках міста відбуваються креативні та театралізовані дійства, які об’єднують обдарованих людей не тільки Поділля, але й з різних куточків України.
2016 року в рамках декомунізації, яка активно проходила в країні, колишній бібліотеці ім. Володимира Затонського було присвоєне ім’я Костя Солухи.
(довідка)
Кость Солуха (17 (30) травня 1861–31 січня 1922) — український громадський і культурний діяч та меценат на Східному Поділлі. За фахом лікар. Перший голова Подільської «Просвіти». Один із засновників університету в Кам’янці-Подільському.
Біографія
Народився в родині українського старосвітського сільського священика. Кость отримав освіту в другій Київській гімназії, де близько познайомився з життям українських народознавчих гуртків, цікавився мистецтвом, співав у хорі видатного композитора Миколи Лисенка. У 1879 році закінчив гімназію і вступив на медичний факультет Київського університету. Під час навчання під впливом Володимира Антоновича та Павла Житецького захопився ідеєю українського відродження. Брав активну участь у діяльність студентської «Громади». У зв’язку з цим на деякий час був звільнений з університету. Після відновлення перебував під поліцейським наглядом.
У 1889 році його направили дільничним лікарем земської лікарні Оринина Кам’янецького повіту, де не те що лікарні, навіть медичного пункту не було. Як згадував Кость: «Став налагоджувати всю справу з нуля. Лікарню довелося зробити в корчмі, хоча обладнання майже ніякого не було, а на медикаменти відпускалося 150 руб. на рік. Територія дільниці велика, кругом темнота народу і авторитет повитух та знахарів».
У 1894 році отримав пропозицію на переведення у Санкт-Петербург, а після відмови — до Кам’янця-Подільського, на яку погодився. У Кам’янці-Подільському його призначили на посаду городового лікаря, а потім ординатора кам’янецької міської лікарні.
У 1915 році став застосовувати метод пневмотораксу в лікуванні тяжкого недугу — туберкульозу. Кость Солуха придбав власним коштом декілька приладів для пневмотораксу, встановив їх в губернській лікарні, в своєму будинку, де вів приватну практику, та в шпиталі, де відкрив цілий павільйон для лікування тяжкохворих. У роки громадянської війни Солуха зосередив свої сили на боротьбі з епідеміями тифів, грипу та іншими хворобами. У січні 1922 року Кость Солуха заразився від хворих епідемічним висипним тифом і, попри зусилля його друзів-лікарів, помер.
Громадська діяльність
Вихований на глибоких традиціях любові до рідного краю, Солуха переймався болями свого народу. У 1901 році разом із священиком і істориком Юхимом Сіцінським, вчителями Сергієм Іваницьким, Володимиром Чехівським та іншими однодумцями організував невеличку місцеву українську громаду, яка гуртувала всю молодь.
У 1905 році в Кам’янці-Подільському було засноване Українське товариство «Просвіта» — перше на Поділлі. Головою від початку до 1917 року був Кость Солуха. У ці роки членами товариства проведена значна робота з поширення мережі «Просвіт» по містах та селах Поділля. Було розповсюджено літературу, пресу, поставлені спектаклі, читались лекції, влаштовувались виставки, давались концерти. Просвітянська діяльність прищеплювала молодим людям любов до рідного краю, своєї мови та культури. За свою діяльність Товариство і його керівник зажили величезного авторитету серед населення.
У 1918 році лікар Костянтин Солуха став одним з ініціаторів відкриття в Кам’янці-Подільському університету.
Сьогодення бібліотеки
Весна 2020 року виявилась для України дуже важкою. Через розповсюдження пандемії COVID-19 запроваджено загальноукраїнський карантин. Це, звичайно, відобразилось і на роботі бібліотек, зокрема Кам’янець-Подільської МЦБС.
З 04 березня в місті було введено заборону проведення будь-яких заходів. Саме тому значна частина запланованих бібліотеками соціокультурних заходів не відбулась. Це стосується і поетичного фестивалю «Поділля Open», і ІІ (міського) етапу Всеукраїнського конкурсу «Книгоманія-2020» та багатьох інших заходів. А з 12 березня було призупинено обслуговування користувачів у бібліотеках. Але, незважаючи на карантин бібліотеки ЦБС (і центральна бібліотека в тому числі) продовжували працювати.
Ситуація, яка склалася внаслідок епідемії коронавірусу, внесла зміни у звичне життя бібліотек. Нам прийшлося швидко змінювати свій ритм роботи і навчитись працювати дистанційно, у віртуальному просторі. Бібліотеки пропонували своїм користувачам віртуальні книжкові виставки, буктрейлери, відео презентації, веб-перегляди, онлайн майстер-класи, акції, флеш-моби. челенджі, онлайн читання тощо. Крім того, бібліотекарі систематично поповнювали сайти/блоги та бібліотечні сторінки в соціальних мережах, вели пошук інформації щодо інноваційних форм роботи, знаходили в мережі цікавинки-інформинки, якими охоче ділилися зі своїми користувачами. А ще бібліотекарі залучали користувачів до дистанційної участі в Всеукраїнських та обласних конкурсах.
На період карантину припало започаткування та проведення онлайн проєкту «Місто моєї мрії» (2020 рік) та проведення онлайн-конкурсу поетів-аматорів «Поетична весна-2021», підсумки якого були підведені 23 квітня у Всесвітній день книг та авторського права. А відзначення і нагородження переможців відбулося 15 травня під час святкування Дня міста на площі біля Ратуші. В онлайн форматі пройшов у березні, започаткований нами, поетичний фестиваль «Поділля Open–2021». Тобто, бібліотекарі вже звикли до реалій життя в умовах пандемії і навчились креативно працювати в них.
В 2020 році на платформі Дія. Освіта Кам’янець-Подільська центральна міська бібліотека імені Костя Солухи (і всі філії МЦБС) зареєстрована як Хаб цифрової освіти, де постійно проходять навчання з цифрової грамотності мешканці та гості нашої громади.
В 2021 році в результаті реалізації проєкту «Просвітницький простір Український сад» громада міста тримала чудову локацію для літературно-мистецьких заходів – оновлений дворик центральної міської бібліотеки імені Костя Солухи. Проєкт був реалізований спільними зусиллями громадських активістів від «Активної Громади Кам’янця-Подільського», «Пласту», ГО «Urban Piknic» і фінансований за кошти громадського бюджету.
24 лютого 2022 року змінив життя і долю нашої країни і кожного українця. Війна нас зробила сильними та згуртованими. В умовах воєнного стану та тих викликів, які поставлені російською війною, центральна міська бібліотека імені Костя Солухи була і надалі залишається центром з надання культурних послуг не тільки мешканцям громади, а і внутрішньо переміщеним особам.
З початком повномасштабного вторгнення бібліотекарі центральної міської бібліотеки імені Костя Солухи активно долучились до волонтерського руху: плели для потреб ЗСУ маскувальні сітки (різними техніками плетіння; зустрічали та реєстрували біженців і допомагали розселяти їх; тех. працівниця Наталя Рудець – шила розвантажувальні тактичні жилети для наших бійців.
Бібліотека залишалася інформаційно-консультативним центром в наданні корисної інформації щодо реєстрації, поселення та надання допомоги біженцям.
Слід зауважити, що весь цей час бібліотека працювала у звичному режимі і обслуговувала користувачів, зокрема й переселенців, яким надавався доступ до усіх інформаційних ресурсів та до мережі Інтернет. Користувачами центральної міської бібліотеки імені Костя Солухи стало близько 1000 користувачів з числа переселенців.
З початку війни активувалась і набула актуальності робота бібліотеки з внутрішньо переміщеними особами. Для таких людей бібліотечні установи є необхідністю – вони згуртовують, об’єднують їх. Такі люди відвідують бібліотеку, щоб поспілкуватись з бібліотекарями, читачами, вибрати книгу, дізнатись про нове, скористатись послугами цифрових Хабів. Про це свідчать проведені змістовні та цікаві заходи, такі як зустрічі з відомими людьми, з психологами тощо. Емоційно, корисно та пізнавально пройшли в Кам’янець-Подільській центральній міській бібліотеці імені Костя Солухи творчі зустрічі: з відомою українською письменницею Мілою Іванцовою, яка волею долі в березні 2022 року опинилась у Кам’янці-Подільському, та з відомим кіноактором, поетом, бардом, учасником оборони Києва, тероборонівцем, а пізніше і військовослужбовцем ЗСУ Дмитром Лінартовичем. Крім того, тут було організовано літературну зустріч з громадським діячем, головою міського товариства «Просвіта», автором ряду збірок гумористичних оповідань Славком Полятинчуком, на яку завітали гості нашого міста (внутрішньо переміщені особи), члени Всеукраїнського громадського об’єднання «Український клуб» та користувачі бібліотеки. З метою познайомити діток та батьків з тимчасово переселених міст України з нашим містом відділом краєзнавства Кам’янець-Подільської центральної міської бібліотеки імені Костя Солухи спільно з екскурсоводом Юлією Гициною було організовано краєзнавчу мандрівку «Вулицями старовинного Кам’янця», під час якої учасники познайомились з нашою унікальністю та дізнались пізнавальну історію.
Починаючи з травня в Парку Героїв Євромайдану почала діяти соціальна локація для дітей просто неба. Тут вони щодня мали змогу на свіжому повітрі брати участь у різних майстер-класах, розвивати свої творчі здібності, спілкуватися з психологами, знаходити нових друзів. Щосереди сюди приходили бібліотекарі, щоб урізноманітнити дозвілля кам’янчан, гостей міста та їхніх дітей. І якщо для малечі тут відбувались різноманітні майстерки з виготовлення оригамі, нанесення яскравого аквагриму, виготовлення листівок-привітання та різноманітних іграшок, з ними проводились розважальні рухливі ігри, конкурси та естафети, то для підлітків та юних проводились інтелектуальні вікторини, проходили майстерки з розпису хною (мехенді), виготовлення патріотичних прикрас тощо. День з бібліотекою завжди проходив цікаво, корисно і змістовно, як для малечі, так і для підлітків та їхніх батьків!
У листопаді 2022 року центральна бібліотека імені Костя Солухи стала місцем втілення творчих задумів київського художника Богдана Макаренка – тут він надихався пейзажами Кам’янця-Подільського з вікна будівлі та створював чудові картини-шедеври.
У 2022 році бібліотеки Кам’янець-Подільської МЦБС (і центральна міська бібліотека імені Костя Солухи в тому числі) взяла участь у обласному конкурсі публічних бібліотек Хмельниччини на кращу сторінку у мережі Фейсбук. Кращими визнано сторінку бібліотеки-філії № 7 в номінації «Краща сторінка міської бібліотеки-філії» та сторінка «Бібліотеки міста Кам’янець-Подільського» центральної міської бібліотеки імені Костя Солухи в номінації «Краща сторінка бібліотечної спільноти».
В 2023 році з метою підвищення свого освітнього рівня як координаторів Хабів цифрової грамотності, бібліотекарі ЦБС (в тому числі, і центральної міської бібліотеки імені Костя Солухи) переглянули такі освітні серіали «Цифрові держслужбовці», «Як громаді стати цифровою», «Держава без бар’єрів» та отримали сертифікати. Також всі працівники бібліотек Хабів цифрової освіти пройшли Цифрограм, як національний тест, який дає можливість перевірити цифрову грамотність, та отримали відповідні сертифікати.
У 2025 році центральна міська бібліотека імені Костя Солухи стала переможцем гранту програми підтримки Фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ) – «ЄМістечко – простір для кожного», для реалізації свого проекту отримала фінансування в сумі 65 777 Євро.
Російська збройна агресія проти України має вагомий вплив на українське суспільство. Знищення архівів, бібліотек та музеїв має на меті послабити українську культуру та її роль для формування ідентичності, а також стерти історичну пам’ять українського народу. У рамках програми підтримки «ЄМістечко – простір для кожного» Фонд надає ґранти культурним інституціям, які бачать себе місцями, тобто «Третіми місцями», що творять ідентичність, та хочуть формувати життя у своїх громадах та залучати людей – місцеве населення, внутрішньо переміщених осіб.
Поряд із домівкою – «Перше місце» та робочим місцем «Друге місце»,
Треті місця – це місця для соціальних зустрічей, де люди збираються разом, щоб обмінюватися ідеями, працювати, вчитися, спільно розробляти та впроваджувати нові ідеї або просто проводити час разом.
Отож, таким, «Третім місцем» в нашій громаді стане центральна міська бібліотека імені Костя Солухи, зокрема її внутрішній дворик, де буде створено сучасний безкоштовний комфортний простір для спілкування, соціальних ініціатив, культурного розвитку та активного дозвілля мешканців громади – Просвітницько-мистецький простір «Бібліосад». Завдяки регулярним освітнім та культурно-мистецьким пропозиціям, осередок допоможе долати брак спілкування, культурного розвитку, а також забезпечить простір для проведення змістовного дозвілля, мережування для громадських ініціатив, підтримки творчої молоді, поширенню інформації про освітні і культурні можливості.
Проект буде реалізовуватись протягом 2-х років у дружній співпраці з нашими партнерами: ГО «НТЦ «Подільський біорегіон», ГО «Кам’янець-Подільського об’єднання товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка», видавництвом «Абетка».
Наш «Бібліосад» буде облаштовано затишною альтанкою, зручними лавками, приємним освітленням, мобільними меблями.
Спільно з нашими партнерами буде проведено різноманітні освітні та культурні заходи для різних вікових категорій:
§ воркшопи, тренінги, арт-терапія, майстер-класи: малювання, виготовлення іграшок, прикрас, свічок та інше;
§ засідання тематичних клубів: кіноклуб та клуб любителів читання;
§ авторські VR-екскурсії; тематичні зустрічі;
§ відкриті мистецькі події: Фестиваль історичної книги, Літературний фестиваль «Поділля OPEN», Конкурс поетів-аматорів «Поетична весна», Книжковий ярмарок «Книжкові гостини у Кам’янці», Театральні вистави в рамках засідання Клубу любителів читання,
§ кінопокази, Фестиваль сімейного читання, Театралізовані перформанси.
Структура бібліотеки
В 2003 році відбувається реорганізація та оптимізація міської централізованої бібліотечної системи.
Структура центральної міської бібліотеки:
· абонемент з юнацьким абонементом;
· відділ краєзнавства;
· читальний зал, на базі якого створено Креативний простір;
· відділ комплектування, обробки та збереження бібліотечного фонду;
· методико-бібліографічний відділ.
Абонемент
Обслуговування користувачів та задоволення їхніх інформаційних потреб є головним напрямком діяльності абонементу. Користувачам надається вільний доступ до інформації, знань, надбань національної та світової культури. Ведеться робота по популяризації книги, підвищенню престижу читання та формуванню позитивного іміджу бібліотеки. Проводиться реклама книги серед читачів шляхом оформлення розгорнутих книжкових виставок та переглядів літератури.
Задовольняючи інформаційні потреби користувачів, завжди враховуються зміни, що відбуваються в читацькому середовищі, технологіях і в суспільстві.
Здійснюючи бібліотечне обслуговування користувачів юнацького віку ведеться робота по соціалізації молоді. Це і допомога в отриманні якісної освіти, і вибір професії, і формування навичок здорового способу життя, і набуття правових та екологічних знань, а також вміння орієнтуватись у політичному житті країни. Головним завданням бібліотека вбачає надання юнакам та дівчатам максимуму знань і моральних орієнтирів, що забезпечить їх формування як активних і творчих особистостей.
На працівників відділу покладаються також завдання запобігання та ліквідації читацької заборгованості, комунікації з боржниками, роз’яснення користувачам персональної відповідальності за дбайливе ставлення до виданої літератури.
Працівниками відділу проводиться дуже багато соціокультурних заходів, які у всі часи були діючою формою залучення читачів у бібліотеку: інформативні, яскраві, цікаві, емоційні. І обов’язково усі заходи включають в себе рекомендацію книги, адже важливо не лише залучити, а і втримати читача в бібліотеці.
Відділ краєзнавства
Новий відділ обслуговування користувачів – відділ краєзнавства – гостинно відкрив свої двері для користувачів у 2014 році.
Робота відділу спрямована на формування універсального фонду краєзнавчих документів з широким видовим складом; організацію краєзнавчого довідково-бібліографічного апарату; популяризацію історичної та культурної спадщини краю, здійснення бібліотечно-бібліографічного обслуговування користувачів з питань краєзнавства; забезпечення збереження і використання краєзнавчих бібліотечних ресурсів.
Традиційно робота відділу направлена на сприяння соціальному, культурному розвиткові регіону, вихованню патріотизму, національної самосвідомості, поваги до історії, традицій Кам’янеччини, поширенню знань про її історичні, економічні, політичні, культурні та інші особливості, удосконалення краєзнавчих інформаційних ресурсів та співпрацю з установами і закладами, які займаються краєзнавчою діяльністю, науковими співробітниками, викладачами, студентами, краєзнавцями і талановитою молоддю міста.
У відділі зберігається унікальний фонд періодичних видань, який складається із газетних зібрань від 1960-го року випуску і до наших днів. Книжковий фонд розкриває минуле і сьогодення, природу і господарство, релігійне і літературне життя, мистецтво і фольклор міста. Ці матеріали проведуть крізь простір і час, покажуть великих завойовників, зодчих, митців, унікальні архітектурні витвори людини та загадки природи Кам’янця-Подільського.
Особливість відділу – популяризація творів мистецтв. Тут відбуваються презентації виставок місцевих художників та фотомитців, майстрів народних ремесел та декоративно-прикладного мистецтва.
Креативний простір
В рамках місцевої ініціативи «Креативний простір діалогу «Від сторінок книг до творів інновацій», яка виконується в рамках грантової Угоди з Офісом Ради Європи в Україні як частина проєкту «Посилення багаторівневого врядування демократії та прав людини на місцевому рівні в Україні», що реалізується Конгресом в рамках Плану дій Ради Європи для України «Стійкість, відновлення та відбудова» на 2023-2026 роки, в центральній міській бібліотеці імені Костя Солухи відкрито Креативний простір для громади – оновлено читальну залу бібліотеки. Тепер це оновлене приміщення, де окрім книг, є публічний простір із 3D-принтером і комп’ютерами, Щоб інтегрувати сучасні рішення у створення ідеального простору для читання придбано нові сучасні меблі: зручні м’які крісла та дивани, крісла-«мішки», столи-трансформери, шафи-вітрини для «зонування» простору. Сучасні картини, великий телевізор, плотер та 3-D принтер – створюють неповторну атмосферу сучасної бібліотеки.
Як і більшість технічних новинок, 3-D принтер привертає особливу увагу молоді, адже прямо у їхній присутності відбувається створення будь-якого об’єкту шляхом послідовного накладання пластичного матеріалу на основі віртуальної 3D-моделі. А телевізор, розміром 65’, обладнаний Smart TV, комунікаціями Wi-Fi, Інтернет, функціями керування голосом та інші – дає змогу проводити онлайн-майстерки, перегляди фільмів та навчальних програм для здобувачів освіти, а також перегляди розважального контенту, а також використовувати його під час проведення тренінгів, віртуальних зустрічей тощо.
Отже, окрім головної цінності – книги, в Креативному просторі бібліотеки тепер можна знайти затишок для роботи в тихому місці, можна користуватися комп’ютерами, Інтернетом, освоювати роботу 3D-моделювання, стати учасником креативних заходів, тренінгів, майстерок, творчих зустрічей та просто скористатись місцем для неформального спілкування.
Інформаційні ресурси
Книжковий фонд центральної міської бібліотеки станом на 01.01.2025 року становить 86187 примірників документів.
Соціокультурна діяльність
Щорічно бібліотека проводить більше, ніж 250 соціокультурних заходів.
Постійно впроваджуються нові інноваційні форми роботи: патріотичні non-stop та молодіжні флешмоби, бібліотечні storytelling та книжкові інформ-коктейлі, бібліофреші та флешбуки, онлайн-зустрічі з цікавими людьми (зокрема, з письменниками) та слайд-шоу, відеоролики та буктрейлери, віртуальні виставки та презентації – ці та інші форми роботи міцно увійшли в арсенал бібліотечних форм соціокультурної діяльності.
Користувачі бібліотеки беруть участь у Всеукраїнських конкурсах «Творчі канікули», «Конституція для всіх: і дорослих, і малих», «Україна – мрія» тощо. та отримують призові місця.
Інтернет у бібліотеці
У 2003 році за сприянням відділу преси, освіти та культури посольства США в Україні при читальному залі центральної бібліотеки створено Інтернет-центр з 5-тьма робочими станціями.
Розпорядженням міського голови від 17 грудня 2003 року створено Центр регіональної інформації. Мета — інформаційне обслуговування місцевих владних структур, посередницька робота між владою і населенням, сприяння прозорості рішень влади.
З жовтня 2012 року при міській центральній бібліотеці відкрито Пункт безкоштовного доступу до Інтернету (проект Бібліоміст «Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до Інтернету»). До послуг користувачів 5 комп’ютерів з ліцензійним програмним забезпеченням, комплектом навушників та вебкамер.
Нагороди
До Дня Незалежності України в обласному центрі м. Хмельницького директора Кам’янець-Подільської міської централізованої бібліотечної системи Валерія Любецького було нагороджено дипломом за вагомі здобутки у сфері бібліотечної справи та занесено на обласну Дошку Пошани «Найкращі люди Хмельниччини».
